абетка

АЛФАВІТ (сукупність букв якої-небудь писемності, розташованих у встановленому порядку), АБЕТКА, АЗБУКА. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти - кирилицю й глаголицю (з наукової літератури); За місяць обидва хлопчика вже читали друкований текст. Допомогло і те, що Наташа подарувала їм ту абетку, за якою вона колись сама вчилася читати й писати (З. Тулуб); - А що, сину? Багато вже вивчив граматики?.. - Уже азбуку вивчив, - одказує Кирило (Панас Мирний).
БУКВАР, АЗБУКА заст., АБЕТКА заст., ГРАМАТКА заст. Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина (Д. Павличко); Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний).
ОСНОВИ мн. (сукупність найважливіших відомостей із певної галузі науки), ЕЛЕМЕНТИ мн., ПОЧАТКИ мн., АЗИ мн., АЗБУКА, АБЕТКА, НАЧАЛА мн. Тут (у Петербурзькому училищі) Олександр Саєнко здобуває основи художньої освіти (з газети); Елементи ядерної фізики; Планіметрія й стереометрія - то лише початки, азбука математики (І. Франко); Ази арифметики; Абетка біології.


Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.