ачей
МАБУТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні),
ЛИБОНЬ,
ПЕВНО (ПЕВНЕ),
НАПЕВНО (НАПЕВНЕ),
ДОПЕВНЕ,
ОЧЕВИДНО,
ВИДНО,
ВИДКО,
ОЧЕВИДЯЧКИ розм.,
ОЧЕВИДЬКИ розм.,
ПРОБІ розм.,
ПАК розм.,
ПАКИ розм.,
ВІДАЙ розм.,
АЧЕЙ розм.,
МАБУТИ заст.,
МАБІТЬ діал.,
МАЙ діал.,
БЕЗМАЛЬ діал.;
НАДІСЬ (НАДІЙСЬ) розм. (з відтінком вірогідності);
МОЖЕ,
МОЖЛИВО,
МО' діал.,
ПРАВДОПОДІБНО діал. (уживається для вираження припущення). Над самою річкою стояло здорове шатро, мабуть, якогось багатого цигана (І. Нечуй-Левицький); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря" (Т. Шевченко); Ви, певно, гніваєтесь на мене, що так давно вже писали (М. Коцюбинський); - За участь в такій експедиції вас, напевно, чекає нагорода (З. Тулуб); - Зле, пане, робите: у бабів є гроші! Ще, допевне, з тих, що собі наскладали крадьки (Лесь Мартович); Попався під ноги якийсь плай. Був, очевидно, якийсь давній, закинений, бо часто зовсім зникав з-під ніг (Г. Хоткевич); Щось, видно, хороше твердив Шестірний (Панас Мирний); Отямилась (Зінька) тільки на городі в дядька Гордія - видко, впала через тин, як бігла (А. Головко); Розмова Полі почала доходити ще глухіше - очевидячки, жінка перейшла до трюму (Ю. Яновський); І коваль, Зінчин батько, пробі, запишеться (А. Головко); - Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! - Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський); Ледве чутно скрипнули двері, - відай, хтось вийшов з хати (І. Франко); Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (О. Підсуха); Вдарив і грім похоронний... Нічого, мабути ждать: Треба людині сторонній Шану останню віддать (П. Грабовський); Говорив (Іван) тоді за призви, що його, май, в москалі візмуть... (Леся Українка); Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка); - Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки (І. Нечуй-Левицький); Може, ставши льотчиком відомим, Пронесеш ти славу на крилі, А можливо, будеш агрономом Не в надхмар'ї, просто на землі (П. Дорошко); (Левко:) А чого ж це, молодиця, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настала? (С. Васильченко); Ключ від мого покою забирав з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь довше (О. Кобилянська).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.