бабак
ВАЙЛО розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини),
ТЮХТІЙ,
НЕЗГРАБА,
ЛАНТУХ,
ТЮЛЕНЬ,
ВЕДМІДЬ,
БУРМИЛО,
МАМУЛА,
БАМБУЛА,
ОДОРОБЛО (ОДОРОБАЛО) (ДОРОБАЛО) (ДОРОБЛО),
КЕНДЮХ,
ОПУДАЛО,
ГЕВАЛ,
ГЕРГЕПА діал.,
ТОВПИГА діал.;
МАКУХА,
КВАША,
ЛЕМІШКА,
РОЗМАЗНЯ,
ТЮТЯ,
МАЧУЛА,
М'ЯЛО,
ГЛЕВТЯК (про незграбну й нерішучу, мляву людину);
ТЕЛЕПЕНЬ,
ВАХЛАК,
ВАХЛАЙ,
ПАТИКА,
НЕЗДАРА (про незграбну й малотямущу людину);
МАРУДА,
МАРУДНИК (про неповоротку й нудну людину);
БЕЛБАС (БЕЛЬБАС),
БАБАК,
БАЙБАК,
ХОМ'ЯК (про неповоротку й лінькувату людину);
МУГИР,
МУГИРЯКА,
ЗАМЛО (лайл. - про незграбну й грубу людину). Всі його товариші по роботі рухливі та спритні, один він вайло вайлом (Ю. Збанацький); - Ти не гордий, а тюхтій, - уже не дорікала, а сварила сестра (Є. Гуцало); Віднині Павло вже не буде таким незграбою перед найтоншими пориваннями її молодого серця (В. Кучер); Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (П. Загребельний); Бойовита Мар'я останнім часом.. ремствувала на свого вусатого ведмедя (Я. Баш); От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх, і се була причина, що його не любили господарі (І. Франко); (Ліна:) Та йдіть-бо ви, мамула! (Я. Мамонтов); Сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (І. Волошин); - Хіба з отаким одороблом щось знайдеш? Тільки на вид велетень, а в ділі.. (Я. Баш); Не прийшов же отой одоробало... отой м'яло, вайло (І. Нечуй-Левицький); (Ледачий:) Ну, який же з мене кендюх? Сама шляхетна постать! (І. Карпенко-Карий); Олена зразу ж обізвала його і гавою,.. і опудалом, і паняком, і кендюхом (М. Стельмах); Щирі дитячі сльози чотирнадцятиріч-ного гевала чимало розважали обозників (Ю. Яновський); (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив гергепою? (М. Куліш); А вже товпига і та (Словник Б. Грінченка); Радивон по тім напустився на підлітків, зачав лаяти, ображати, надто старшого хлоп'яка - такий кевель, лентюга, телепень, макуха (К. Гордієнко); (Мотря:) Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок (М. Кропивницький); Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою - ні, не помагає (М. Коцюбинський); Ніхто б не назвав її немною (неповороткою) й розмазнею, коли справа торкалася її роботи (Ю. Яновський); Адже кума, хвалити Бога, не тютя якась: в ту ж мить догадалася, що тут щось єсть (Марко Вовчок); (Степан:) Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула (М. Кропивницький); - Лежить оце м'яло, оцей лежень, неначе колода!.. - було кричить він (І. Нечуй-Левицький); Коли б зачепитися вручну - то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (І. Ле); Було власними руками годує (мати) його, а він, телепень, тільки глита (О. Стороженко); Старий Жежеря тільки насміявся з вахлака, який втелющив собі в голову мрію стати його.. зятем (В. Речмедін); П'яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм (П. Тичина); Ну, й з тебе, патика, нічого не второпаєш (Словник Б. Грінченка); - Від війська вільний? - Не взяли, як бачите. - Ще би не бачити! Нездара з тебе! (І. Франко); Не облишив їх своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (О. Ільченко); - А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Панас Мирний); Бельбас, - приказував Сашко, - дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Яновський); Хто б сподівавсь, що Турн бабак? (І. Котляревський); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (З. Тулуб); Він такий замло, поки дочвала, то й сонце зайде (Словник Б. Грінченка).
ЛЕДАР (людина, яка не любить працювати),
ЛЕДАЧИЙ,
ЛІНИВИЙ,
ЛІНИВЕЦЬ розм.,
ЛІНЮХ розм.,
ЛЕДАЩО зневажл.,
ЛЕДАРЮГА підсил. зневажл.,
ЛЕДАЦЮГА підсил. зневажл.,
ЛЕДАЩИЦЯ зневажл. рідше;
ГАВОЛОВ зневажл. (той, хто байдикує);
ЛЕЖЕНЬ розм.,
ЛЕЖЕБОК розм.,
ЛЕЖЕБОКА розм.,
ВАЛЯКА розм.,
ПІЧКУР розм.,
БАБАК (БАЙБАК) розм. рідко (той, хто любить багато відпочивати, лежати). - Ледарі в нас не в пошані, працювати з перших днів привчайся (О. Гончар); - Від ледарів і лежебоків усе одніметься колись, - це я давно казав (П. Тичина); Лінивим находитися, а ледачим наробитися (прислів'я); Як зведе (козак) його гарапником! Той лінивець аж підскочив вище козака (збірник "Україна сміється"); - Може, у вас які хлопи інші, того не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г. Хоткевич); Ніхто й не знав, що він таке ледащо й таки зовсім бездільник, а не знавши, та й оддали за нього Пріську (Г. Квітка-Основ'яненко); Ледарюгою Остапа назвала (жінка), мовляв, він і дітей розігнав з дому, тепер і її хоче з хати вижить! (К. Гордієнко); - Наш син ледацюга, - скаржиться мати. - Нічим не цікавиться, байдикує (збірник "Український анекдот"); Говорять люди, козак ледащиця; Козак ледащиця, не хоче робити (пісня); Тепер виходить, що він мовби збоку стоїть, як оті ґаволови: самі собою, а він, головний інженер, теж сам собою (М. Ю. Тарновський); - Ченці не ченці, а якісь лежні та дармоїди, ледарі або грошолюби (І. Нечуй-Левицький); - Вставай, лежебоко, - сказав добродушно батько, - та розкажи ще раз, про що ти гомонів учора з Кажаном (О. Донченко); "Мовчи, кажу, Степане, про тебе й кури сокочуть по смітниках, що ти такий грубіян і валяка!" (Ганна Барвінок); (Пугач:) Ну, я все сказав. Не хочете - як хочете. Сидіть собі тут пічкурями. Тримайтесь за мамині спідниці (О. Гончар); - А що? - Ірися щебетала: - Сидиш без діла і клюєш? Чи се не тебе лінь напала? ..Хто б сподівавсь, що Турн бабак?.. (І. Котляревський). - Пор.
гульвіса,
дармоїд.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.