досада бере (взяла) кого; (шкодуючи за втраченим) лікті кусати (гризти). Миколу взяла досада, що мати хвалить Варку, а не ту дівчину, що недавно брала воду в березі (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 39); Ага! Досада взяла за серце… (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 196); Катря йому законна дружина… Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 319).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.