дуже сильно

(з максимальним напруженням) з усієї (зо всієї) сили; з усіх сил; скільки (що є, було, стає, ставало і т. ін.) сили (духу); аж дим іде; (не стримуючись) на повну котушку; на всі й заставки (застави); на всі заводи; на чім (на чому) світ ; аж гай гуде (шумить); небу (небові, на небі) жарко буде (стало, стане); (із сл. кричати, лаяти, гукати) на все горло; на всю (повну) губу; (перев. із сл. закохатися) по вуха; по зав’язку; (із сл. лити – про дощ), як (мов, наче) з відра; (із сл. бити, гнати) у хвіст і гриву.
Остап опирався бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав (Коцюбинський, 1, 1955, с. 355); Панас раптом закричав з усієї сили (Яновський, 2, 1958, с. 178); Малуша не боялась роботи, як і раніше, вона працювала з усіх сил (Скляренко, Святослав, 1959, с. 105); В чистім полі, скільки сили, Я гасаю на коні (Грабовський, 1, 1959, с. 286); Він боровся з своєю думкою дуже, дуже, скільки було сили (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 141); Отож і вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині, що в густому лісі зросла, скільки сили стає пробиватися до сонця (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 17); Ми тоді обидва хвилювалися й кричали, скільки сили ставало в молодих легенях (Хоткевич, 1, 1966, с. 147); Ось почав він що є сили жінку з хати викликать (Франко, 13, 1954, с. 268); З розгону налетів , що було сили вклеїв приставу кулаком у пику (Ле, Роман міжгір’я, 1953, с. 92); А кіт що є духу нявчить (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 193); Працювали ми так, що аж дим ішов (Микитенко, 1, 1957, с. 472); «Невже в мене сили нема крикнути?» Яво! гукаю, як то кажуть, на повну котушку (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 52); Уласевич повсякчас любив точить за себе брехні на всі застави (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 291); На всі спусти й заставки Мирка лаяла й ганьбили (Маковей, Вибране, 1954, с. 457); – Слухайте мене, на усі заводи кричав Уласович. Адже я сотник! (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 180); Благав на чім світ стоїть (Кобилянська, 1, 1962, с. 170); Побив шаблю біс із нею! Враз метнувсь поміж підвід і вже ворога люшнею колошматив на чім світ (Білоус, Обережно: слово! 1984, с. 50); Літом, приміром, у дроковицю… Вискочив з воловні та як ударив, задравши хвоста, вниз по містку, аж гай гуде! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 346); – Так трясонемо , аж гай шумітиме (Большак, Образа, 1980, с. 10); Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало? (Довженко, 2, 1964, с. 108); Ми з Явою лукаво перезираємось і тягнемо на все горло: «У садочку старшину стрічає Дівчинонька, що його кохає» (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 32); Яво! кричу я на повну губуЯво! Агов! Де ти? (Нестайко, Тореадори з Васюківки, 1973, с. 79); Як прийнялась же я її коренити: лаю на всю губу, а вона мовчить та все годує Рябка (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 247); – Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 243): – Хіба вона винна, що я втелющився по зав’язку та й розкис ось, як мокра ганчірка? (Збанацький, 1, 1974, с. 127); А грім раз у раз надавав та надавав, а блискавка раз у раз мигтіла та горіла, чутно, дощ, як з відра, полив, ось піднявсь і вітер і жалібно завив, застогнав у трубі, просячись у хату (Панас Мирний, 4, 1970, с. 27); – А ми в тилу по них ударимо. Щоб, значить, і у хвіст, і в гриву дісталося петлюрякам (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 202).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.