думати

мати на думці; мати думку (гадку); (почати думати) узяти на думку; (постійно думати) не сходити (не виходити, не йти і т. ін.) з думки; (міркувати, розмірковувати над чим-небудь) думати думу (думи, думку), нар.-поет.; прясти думи; гадати думу (думку, гадку, думки-гадоньки); повертати (повернути) розумом (мозком); розкидати (розкинути) розумом; (розв’язувати складне питання) голосу собі крутити; ламати голову; сушити голову; мозок (мізки) сушити.
Ще за панської Польщі Євстафій мав собі на думці: Касіян Скиба – комуніст, бо хоче людям добра (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, с. 10); «Та й робіть так, аби моїм дітям кривди не було, бо я маю таку гадку, що відси я вже не годен вийти» (Стефаник, Твори, 1964, с. 109); Він зараз узяв на думку, як би то йому свого сотника зовсім з’їсти (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 188); Мені з думки не сходить Оксана з її істерією (Леся Українка, 5, 1956, с. 414); Дівчина в його з думки не йшла (Марко Вовчок. 1, 1955, с. 351); Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці (Коцюбинський, 1, 1955, с. 90); Мабуть, у дубах сидить та думає думку (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 195); …Двадцять сім років пряв старий степові думи, дивився на свій крап аж з Білого моря… (Яновський, 2, 1983. с. 170); Лину в темний садочок на Україну. Лину я лину, думу гадаю, і ніби серце одпочиває (Шевченко, 2, 1953, с. 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю?.. (Пісні та романси, 2, 1956, с. ЗО); Біля милої сидів я, думки-гадоньки гадав (Леся Українка, 4, 1954, с. 103); Він мусив тепер повертати своїм розумом: взяв у одного дуже багатого польського графа в посесію село Журавку й став посесором (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 158); Ану, розумна голово, поверни своїм мозком та скажи, що робити тепер? (Панас Мирний, 6, 1970, с. 149); А ти, мій голубе, розкинь розумом, що кожна така приятність для одного коштує неприятності для багатьох (Старицький, 2, 1964, с. 155); –Марино! А чи не бачила ти, де я плуга восени засунув? – Та за клунею! – Дивись, а я вже чотири дні голову собі кручу, де я його застромив… (Остап Вишня, 1, 1974, о, 344); – А зараз ламайте голову над тим, як узяти ці висоти хитрістю, розумом (Гуріненко, Днів твоїх небагато, 1984, с. 98}; Певно, і наречена десь виглядає свого судженого і так само, як вона , сушить голову, уболіває серцем (Панч, 4, 1982, с. 84); Йдучи на КП, я сушив собі голову: чого хоче од мене капітан Присяжнюк (Гуріненко, Днів твоїх небагато, 1984, с. 113); «Побий тебе грім! І де він узявся на нашу голову!» – сушили собі мозок дядьки (Цюпа, Через терни ло зірок, 1986, с. 360); – Може друга частина пергаменту лежить собі спокійно у вашій зоряній скриньці, а ми тут сидимо та сушимо мізки (Лисенко, Наказ лейтенанта Вершини, 1984, с. 22).

Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.