(подовгу не розмовляти) справляти мовчанку; (не відповідати комусь з певних причин) відповідати (відповісти) мовчанкою; (ухилитися від розмов) грати (гратися) в мовчанку; (зовсім не розмовляти) не вимовити (не мовити, не сказати, не проронити) і слова; ні (ані) жодним словом (слівцем) не прохопитися; не зронити ні (ані, й) слова (словечка, звука); і (й) рота не роззявити (не розкрити); пари з рота (вуст, уст) не пустити; ні (ані) пари з уст (вуст, рота); (не розголошувати чогось, дотримуватися таємниці) держати (тримати) язик (язика) за зубами (на прив’язі, на защіпці, на зашморзі); (змусити себе промовчати) придержати (припнути) язик (язика); удержати язика (за зубами); прикусити (закусити язик (язика); (розгубившись, втрачати здатність підтримувати розмову) забути язика в роті (в губі); (нічого не говорити за будь-яких обставин) замкнути рот (рота, уста); (вперто мовчати) набирати (набрати) в рот води; (не подати й звука) ні (ані) гу-гу; ні (ані) чичирк; ні (ані) телень; ні (ані) мур-мур. Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить –мовчанку справляє (Панас Мирний, 3, 1954, с. 114); Коли я спитав їх , чи скоро відправлять мене додому, вони відповіли мовчанкою (Багмут, Служу Радянському Союзу, с. 16); Я собі думала, як ото наші хлопці грають в мовчанку (Леся Українка, 3, 1952, с. 717); Так і дійшли вони до цегельні мовчки, не зронивши більше ні слова (Первомайський, Материн солодкий хліб, 1960, с. 151); Наталя не прохопилася жодним словом докору, але чоловік знав – вона дуже образилась (Волошин, Озеро серед діброви, 1959, с. 143); Ятепер і не роззявлю рота; та вже ж побачимо, яка твоя робота (Гулак-Артемовський, Байки, 1958, с. 61); Вернувся сотник мій додому, Три дні, три ночі не вставав, Нікому й слова не сказав І не пожалувавсь нікому (Шевченко, 2, 1953, с. 175); Карпо наздогнав її і пішов з нею поруч, але довго не промовляв і слова (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 277): Ковальчук… лишився таким же простим і скромним, як і був, і тому ні словом не обмовився про свої успіхи (Гуреїв, Новели, 1951, с. 60); Про свій «сон» хлопець не обмовився й словом (Волошин, Місячне срібло, 1961. с. 137); Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу (Скляренко, Карпати. 2 1954, с. 170): – Стояли, кажуть, всі – як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (Гончар, 2, 1954, с. 104); Угодовці… теж ані пари з вуст (Цюпа, Через терни до зірок, 1986, с. 143); – Тільки ж ви ні пари з рота. Чуєте? – таємниче попередила Домка (Кучер Трудна любов, 1960, с. 175): – Усе село гомонить про тебе, а ти сам ні пари з уст (Стельмах, 1, 1982, с. 73); Їж борщ з грибами, держи язик за зубами (Номис, № 1109); – Ну, вжевізьмемо тебе до компанії. Та тільки з умовою: по-перше, язик маєш міцно тримати на защіпці (Коцюба, Перед грозою, 1958, с. 24); Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого (Смілянський, Сашко, 1957, с. 94); – Іти, Павле Григоровичу, придержав язика за зубами (Панч, На калиновім мості, 1965, с. 56); А що хочеш збрехать, язика прикуси (Номис, № 1126); Андрій з ляком дивився на Гудзя. Він навіть язика забув у роті (Коцюбинський, 2, 1955, с. 35); Старий Чюрей навчив людей рот замикати (Черемшина, Твори, 1960, с. 129); Чіпка – як води в рот набрав. Він мовчки їв, мовчки пив (Панас Мирний, 2, 1954, с. 229); – Вже я мовчу, вже я й набираю води в рот – все одно, хоч круть-верть, хоч верть-круть, а він виведе тебе з останнього терпіння (Збанацький, Морська чайка, 1959, с. 116); Мовчить весь з’їзд, ані телень! (Панас Мирний, 5, 1955, с. 290); – А про українсько-російські взаємини… Ні чичирк, –десь далеко від Ольги залунав той самий, що перед тим, знайомий голос (Вільде, Сестри Річинські, 1958, с. 468); Другий день вже ні гу-гу й керівник дільниці (С. Олійник, Вибране, 1959, с. 219); – Мене зло розібрало – упрохувати її. Ти, кажу, по золоту ходитимеш, а вона ні мур-мур (Гуцало, Скупана в любистку, 1965, с. 67).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.