(про жінку, дівчину) віддавати (видавати, віддати, видати) заміж кого; (перев. нещасливо) зав’язувати (зав’язати) вік, світ кому; завити голову (головку) рушником кому, чию, заст.; закрутити кичкою голову кому, чию, заст., діал., етн. Мати так само була привітна до Балабухи, бо вже був час видавати Олесю заміж (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 45); Ненька ж моя рідна,.. не губи мене, не віддавай заміж за Русаловського,.. незав’язуй мені віку з немилим (Карпенко-Карий, 2, 1960. с. 199); Невже це могла сказати його многотерпелива Фросина, якій він, певне, зав’язав світ, хоч вона ніколи й не признавалася в цьому, а тільки говорила, що має щастя з ним (Стельмах, 1, 1982, с. 182); – Парасинко, душко, як бог дасть, то зав’ємо твою головкурушником сеї вже зими! (Кобилянська, 2, 1962, с. 15); – Ідовго ти будеш в підпарубках ходити? – сміється обличчям , а дикуваті очі ще більше темніють. –Поки тобі кичкою голову не закрутять (Стельмах, 1, 1982, с. 150). Пор.: одружитися.
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.