(весь світловий день) з (од, від) ранку до вечора (смерку, смеркання, ночі); з (від) рання (рана) до вечора (смерку, смеркання, ночі); від (од) зорі до зорі. Яз ранку до вечора робила чорно. За хвостами світу не бачила (Журахович, Нам тоді було по двадцять, 1967, с. 64); Вони не покладали рук од ранку до вечора (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 37); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (Цюпа, Краяни, 1971, с. 67); Під вогнем бійці на переправі, і на тій – на правій – стороні теж вогонь від ранку до смеркання (Гончаренко, Вибране, 1959, с. 213); Робить Павло з ранку до ночі, без одпочинку (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 178); Ти знаєш, що я від рання до вечора працюю для тебе й що я все лише хотіла твого добра (Кобилянська, 2, 1962, с. 15); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (Стельмах, 7, 1984, с. 190); Від рання до ночі в роботі, У вітер і в спекустою… Тому я тепер і в почоті, Що я в барабан подаю! (С. Олійник. 1, 1968, с. 175); Живу від рана до вечора, бо вечора діждатися треба, а ніч пересплю, бо за нею наступає ранок (Кобилянська, 1, 1962, с. 173); Від зорі до зорі Ходить баба по дворі. Ходить баба білорука. Цілий день годує внука (Іванович, На городі бузина… 1963, с. 35).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.