укривати ганьбою (неславою, соромом) кого; кидати болотом (грязюкою) у кого, на кого; закаляти болотом кого; змішати з болотом (з грязюкою) кого; обливати брудом кого; затоптати (втоптати) в багно (в грязь, в багнюку) кого; помиї лити на голову кому; нести (точити) хулу на кого, книжн.;виставляти на публіку кого, діал.;робити публіку з кого, діал. Не вкрив ганьбою я лиху громаду вашу. Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, але до зрадницьких не долучився лав (Зеров, Вибране 1966, с. 387); …Ви кидаєте болотом у моє чесне діло (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 175); – Не могла бачити їх… Стільки грязюки на мене кинули (Хижняк, Невгамовна, 1961, с. 302); А чи відаєш ти, нерозумна дівчино, що від тебе відкаснеться родина.., що всі, з ким ти жила досі, закалять тебе болотом… (Коцюбинський, 1, 1961, с. 164); Він знав наперед, що пан мусить чоловіка з болотом змішати, що мусить посміятися (Стефаник, 1, 1949, с. 122); – Осокіп його з грязюкою змішав (Ткач, Плем’я дужих, 1961, с. 259); Запроданець Мацько, який майже в кожному номері фашистської націоналістичної газетки обливає брудом українську землю, і є ніхто інший, як колишній колега Шухновський (Збанацький, 1, 1974, с. 400); Воно зібгало Ярину Валах на роздоріжжі, затоптало в багно, але вона вже підвелася (Кучер, Золоті руки, 1948, с. 3); – Чи чули ви, як тільки що говорили там, як карали нас, як топтали нас в грязь? (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 262); Всю душу мені перевернула , всю гідність мою чобітьми в багнюку затоптала (Збанацький, Єдина, 1959, с. 142); Не деріть так високо носа, а дивіться під ноги, щоб часом не спіткнулись та не впали в помийницю з тими помиями, що зараз виливаєте на голову мені, братові, його дитині! (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 224); Василю! Змовчи, будь ласка, не неси хули… (Панас Мирний, 5, 1955, с. 98); На кого ти хулу точиш, чиє святе мення безславиш? (Панас Мирний, 6. 1970, с. 359); – Чим я провинився, кого забив або запалив, щоби мене перед цілою громадою виставляли на публіку? (Франко, 1, 1955, с. 148); На дорозі мене перейшла та й публіку з мене робить (Франко, 1, 1955, с. 83).
Якщо це не те, що Ви шукали, тоді спробуйте пошукати серед усіх словників нашого сайту або ж у вікіпедія.